5 Комментарии

  1. Анна
    1/5/2015
    Ответить

    О, вспомнила по инструментам Страдивари!
    Этот человек — https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B0%D1%80%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87,_%D0%90%D0%BD%D0%B4%D1%80%D0%B5%D0%B9_%D0%9D%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87
    — был обладателем первой в России (империи) виолончели Страдивари.

    Вот выдержка из моей диссертации :
    «Відомим в колі дослідників є факт, що талановитий музикант, знавець мистецтва, А.М.Маркевич був власником першої в Росії віолончелі роботи Страдиварі. Інструмент створено у 1709 р., і на межі ХІХ — ХХ ст. таких інструментів знавці налічували не більше десятка. Віолончель, привезена до Росії італійцем, музикантом на прізвище Дельфіно, була свого часу придбана його предками разом з домом в Кремоні. Дельфіно прибув до Росії на запрошення князя Потьомкіна і став музикантом у його домашньому оркестрі. Після смерті князя, Дельфіно переїхав в маєток графа А.І.Гудовича (родич історика М.А.Маркевича по материнській лінії), і провів там останні роки життя. Музикант не лише грав і давав хазяїну уроки гри на віолончелі, а й став близькою людиною в родині Гудовичів. За його заповітом А.І.Гудович викупив інструмент у нащадків Дельфіно, близько 1820 р. У 1864 р. А.М.Маркевич, який, за свідченнями сучасників, віртуозно грав на віолончелі, одержав щедрий подарунок від графа. Цей інструмент звучав в руках сенатора у залах Петербурзької консерваторії, на музичних вечорах і благочинних заходах, у домашньому осередку, коли в Кобріно збирались родичі і друзі Маркевичів. Після смерті сенатора до його нащадків звертались численні комісіонери, пропонуючи продати унікальний інструмент за кордон. Нащадки ж, усвідомлюючи цінність музичного інструменту, докладали зусиль до того, аби віолончель не покинула країни і продовжувала служити розвиткові вітчизняної музикальної культури. Вони звертаються у 1908 р. до Міністерства імператорського двору з пропозицією продати віолончель для імператорського оркестру. Але, згідно звіту, фінансовий стан міністерства не дозволяв робити видатків, навіть за тих відомих умов, що ціна на віолончель, що її виставили спадкоємці Маркевича, була значно нижчою від запропанованої комісіонерами. Існують підстави робити припущення, що унікальний інструмент потрапив до США / ссылка на Дело канцелярии Министерства императорского двора о покупке виолончели Страдивариуса у наследников сенатора Маркевича для придворного оркестра. Российский государственный исторический архив. Ф.468, оп. 14, д. 3134./

    Цитирую свою диссертацию на соискание ученой степени кандидата исторических наук, защищенную в Днепропетровске в 2003 году — ГОЛУБЧИК Г. Д. РІД МАРКОВИЧІВ-МАРКЕВИЧІВ У КУЛЬТУРНО-ГРОМАДСЬКОМУ ЖИТТІ УКРАЇНИ: “НОВА СІМЕЙНА ІСТОРІЯ”
    + моя публикация в журнале «Грани» — не вижу ее сети : Голубчик Г.Д. Соціокультурна діяльність Миколи та Андрія Маркевичів крізь призму сімейної історії // Грані. 2003 . №5. С. 47-52.

  2. Анна
    1/5/2015
    Ответить

    :( формат комментариев — у меня текст уехал за поля

  3. admin
    1/5/2015
    Ответить

    Анна, спасибо за комментарий! Он настолько объёмный и качественный, что я его вставлю в тело поста, если не возражаешь!

  4. […] блога. Не могу сейчас не вспомнить добрым словом Диму , Анну, моих киевских друзей и ещё одного человека, который […]

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *